Ашваганда / Вітанія снодійна

Що це

Ашваганда, або вітанія снодійна (Withania somnifera), є вічнозеленим кущем, який вирощують у тропічних і субтропічних районах Азії, Африки та Європи. Санскритська назва означає «запах коня»: так, кажуть, пахне її корінь. Ашваганду ще називають індійським женьшенем, хоча до родини женьшеню вона не належить. Видова назва somnifera латиною означає «снодійна».

В аюрведі та медицині унані корінь ашваганди здавна використовують як адаптоген, тобто засіб, що має підвищувати стійкість організму до різних стресових чинників. Головними діючими речовинами вважають вітаноліди, стероїдні лактони, а також алкалоїди, хоча частина ефектів, імовірно, пов’язана з іншими сполуками.

Склад кореня й листя відрізняється. Більшість добавок містить екстракт кореня, частина поєднує корінь і листя, і це варто враховувати, порівнюючи продукти.

Що відомо з досліджень

Найбільше ашваганду вивчають у зв’язку зі стресом і тривожністю. Систематичний огляд 2021 року об’єднав 7 досліджень за участю 491 дорослого з Індії: після 6–8 тижнів прийому екстракти знижували рівень стресу й тривожності за опитувальниками, а також кортизол у крові. У кількох дослідженнях кращий результат давали 500–600 мг екстракту на добу. Метааналіз 2022 року (12 досліджень, 1002 учасники) підтвердив ефект, але оцінив упевненість у доказах як низьку.

Щодо сну, метааналіз 2021 року (5 досліджень, 400 учасників) знайшов невеликий, але статистично значущий ефект. Він був помітнішим у людей з безсонням, при дозі від 600 мг на добу і прийомі щонайменше 8 тижнів.

NCCIH оцінює дані стриманіше: деякі препарати ашваганди можуть допомагати при безсонні та стресі, а щодо тривожності докази неясні. Є обмежені дані про підвищення тестостерону та якості сперми після 2–4 місяців прийому. Для спортивних результатів, пам’яті чи менопаузи доказів недостатньо. Спільні обмеження для всіх напрямів: дослідження невеликі, короткі, переважно проведені в Індії, з різними екстрактами й дозами.

Форми

Продукти з ашвагандою відрізняються сировиною й концентрацією, тому порівнювати їх лише за міліграмами не варто.

• KSM-66. Екстракт тільки з кореня, стандартизований на вміст вітанолідів понад 5%. У дослідженнях сну давали 250–600 мг на добу, зокрема по 300 мг двічі на день.
• Sensoril. Водний екстракт кореня й листя у співвідношенні 1:1 з концентрацією 5:1; містить вітаноліди та менше 0,5% вітаферину A. У дослідженнях його давали, наприклад, по 500 мг на добу.
• Shoden. Екстракт кореня й листя з високим вмістом глікозидів вітанолідів: 21 мг на капсулу масою 60 мг, у дослідженні сну 120 мг на добу.
• Інші екстракти кореня. Стандартизація різниться від менш ніж 1% до 5% вітанолідів; трапляються поєднання з піперином.
• Порошок кореня. Неконцентрована сировина, якої потрібно в рази більше: в одному дослідженні добова кількість відповідала 6 г порошку.

Дози на етикетках

Добової норми споживання й верхньої межі для ашваганди не існує. У дослідженнях стресу використовували від 240 до 1250 мг екстракту на добу. Міжнародна група експертів WFSBP і CANMAT у 2022 році умовно визнала доречними при генералізованому тривожному розладі 300–600 мг екстракту кореня зі стандартизацією 5% вітанолідів на добу, наголосивши, що для сильнішої рекомендації даних мало.

Капсули в каталозі містять переважно 450–500 мг. Цифра на банці мало що каже без стандартизації: 500 мг екстракту з 5% вітанолідів і 500 мг подрібненого кореня дають різну кількість діючих речовин.

Як приймають і з чим поєднують

У дослідженнях ашваганду приймали один або два рази на день курсами від 6 до 12 тижнів; в одному з них Sensoril пили раз на день уранці. Ефект на сон помітніший після 8 тижнів. Безпеку прийому понад 3 місяці не вивчено, тож довгі безперервні курси залишаються без даних.

Ашваганду часто поєднують з іншими адаптогенами, наприклад родіолою та женьшенем. В одному з описаних випадків ураження печінки, крім ашваганди, могла бути причетна й родіола. Ашваганда має седативну дію і може посилювати сонливість від деяких ліків, тому поєднання зі снодійними, заспокійливими й протисудомними засобами без лікаря небажане.

Обережно

Короткі курси до 3 місяців зазвичай переносяться добре. Найчастіші побічні ефекти легкі: дискомфорт у шлунку, рідкий стілець, нудота, сонливість.

Рідко ашваганду пов’язують з ураженням печінки. У серії з п’яти випадків з Ісландії та США жовтяниця й свербіж з’являлися через 2–12 тижнів прийому, а печінкові показники нормалізувалися за 1–5 місяців після відміни. LiverTox визнає ашваганду можливою причиною клінічно вираженого ураження печінки. Ашваганда також може підвищувати рівень гормонів щитоподібної залози: описано три випадки тиреотоксикозу.

NCCIH не рекомендує ашваганду під час вагітності й годування груддю, перед операціями, при автоімунних хворобах і захворюваннях щитоподібної залози. Через можливе підвищення тестостерону її уникають при гормонозалежному раку простати. Данія у 2023 році заборонила використання ашваганди, а французьке агентство ANSES у 2024 році не радило її вагітним, жінкам, що годують груддю, і людям з ендокринними порушеннями, хоча Американська фармакопея трав наголошує, що доказів того, що корінь ашваганди спричиняє викидні, немає. Можливі взаємодії з препаратами від діабету й тиску, імунодепресантами, заспокійливими засобами та гормонами щитоподібної залози. Обговоріть прийом ашваганди з лікарем.

Як обрати добавку

Шукайте на етикетці частину рослини (корінь чи корінь з листям), назву екстракту й відсоток вітанолідів. Порахуйте, скільки екстракту дає порція, і перевірте склад: у комплексах ашваганду поєднують з іншими травами, що ускладнює оцінку. Для рослинних добавок важливі незалежні аналізи на важкі метали: MSK описує гемолітичну анемію після пігулок з ашвагандою та мукуною, що містили багато свинцю. Порівняти стандартизовані екстракти можна, переглянувши ашваганду в каталозі.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Дієтичні добавки не є лікарськими засобами.