Мідь

Що це

Мідь входить до складу ферментів, які передають електрони під час окисно-відновних реакцій. Цитохром c оксидаза в мітохондріях використовує її в ланцюгу вироблення АТФ. Церулоплазмін, що несе 60–95% міді плазми, окиснює залізо, щоб воно приєдналося до транспортного білка трансферину. Дофамін-β-гідроксилаза утворює з дофаміну норадреналін, тирозиназа бере участь у синтезі меланіну, а Cu/Zn-супероксиддисмутаза знешкоджує активні форми кисню.

Найбільше міді в субпродуктах, молюсках і ракоподібних, горіхах, насінні та цільнозернових продуктах. У США з їжі отримують у середньому 1,1 мг на добу (жінки) і 1,3 мг (чоловіки), тобто трохи більше за норму 0,9 мг.

Явний дефіцит рідкісний. Його спричиняють порушення всмоктування, тривалий прийом великих доз цинку або спадкова хвороба Менкеса. Типова ознака — анемія, яка не реагує на залізо, а також нейтропенія й неврологічні порушення.

Що відомо з досліджень

EFSA визнає, що мідь сприяє нормальному утворенню сполучної тканини, енергетичному обміну, роботі нервової системи, пігментації волосся й шкіри, транспорту заліза, нормальній функції імунної системи та захисту клітин від окисного стресу (Регламент ЄС 432/2012). Такі твердження дозволено лише для продуктів, що містять щонайменше джерело міді.

Поза цими твердженнями доказів небагато, а надійного маркера забезпеченості міддю немає, тому дослідження важко порівнювати. У роботах про серцево-судинну систему результати непослідовні. Мідь у дозі 2–3 мг на добу протягом 4–8 тижнів не змінила рівень холестерину клінічно значущо. Щодо кісток також немає ясності: у дослідженні 59 жінок у постменопаузі кальцій з мікроелементами, серед яких 2,5 мг міді, зберігав щільність хребта, а в іншому на 224 жінках комбінація кальцію, 2 мг міді та 12 мг цинку знижувала щільність кістки порівняно з самим кальцієм.

Мідь у дозі 8 мг на добу вивчали й при ранній хворобі Альцгеймера (68 осіб, рік): вона уповільнила зниження маркера в спинномозковій рідині, але когнітивні показники не покращились.

Форми

Linus Pauling Institute називає чотири основні форми міді в добавках, і порівняльної біодоступності в людей для них не встановлено.

• Оксид міді (cupric oxide). Неорганічна сполука, яку вказують у складі мультивітамінів.
• Глюконат і сульфат міді. Солі, які використовують в окремих добавках і комплексах.
• Цитрат міді. Сіль лимонної кислоти; на ринку є окремі добавки на її основі, з 2 мг міді в капсулі.
• Амінокислотні хелати. Мідь, зв’язана з амінокислотами, наприклад хелати торгової марки Albion. Виробники пишуть про краще засвоєння, але переконливих порівнянь немає.
• Комбінації з цинком. Цинк і мідь в одній капсулі, щоб надлишок цинку не знижував засвоєння міді.

Дози на етикетках

За даними бази етикеток NIH (DSLD), у добавках найчастіше 1,5–2 мг міді на порцію, трапляється 3 мг або 250 мкг. За оцінкою Linus Pauling Institute, у продаж потрапляють добавки з кількох мікрограмів до 15 мг, а це в 1,5 раза вище за американську верхню межу.

Добова норма споживання (NRV ЄС) — 1 мг. У США RDA для дорослих становить 900 мкг. Верхня межа за оцінкою наукового комітету з харчових продуктів ЄС (опублікувала EFSA) — 5 мг на добу з усіх джерел; для вагітних і тих, хто годує груддю, цю межу не поширюють через брак даних. Американська межа — 10 мг на добу. Обидві межі встановлено за ризиком ураження печінки.

Як приймають і з чим поєднують

Окремих правил щодо часу доби немає. Виробники найчастіше радять їжу, бо мінерали на порожній шлунок нерідко викликають нудоту.

Головна взаємодія — з цинком. Цинк у дозі 50 мг на добу й більше протягом тривалого часу може призвести до нестачі міді, бо стимулює утворення металотіонеїну, який утримує мідь у клітинах кишечнику. Саме тому до добавок цинку іноді додають мідь. Відносно вітаміну C дані суперечливі: у двох невеликих дослідженнях високі дози (605 і 1500 мг) знижували активність церулоплазміну, але на статус міді це не вплинуло.

Обережно

Токсичність міді рідкісна. Гостре отруєння супроводжується болем у животі, нудотою, блюванням і діареєю, а в тяжких випадках — ураженням печінки й нирок. Довгий прийом добавок, що перевищують верхню межу, вимагає особливої обережності. Люди зі спадковими порушеннями обміну міді, передусім з хворобою Вільсона, можуть зазнати шкоди навіть при звичайному надходженні, тому добавки з міддю їм підходять лише за рішенням лікаря.

З ліками взаємодій відомо небагато. Пеніциламін, яким виводять мідь при хворобі Вільсона, різко збільшує її втрату з сечею. Дуже великі кількості антацидів можуть зменшувати засвоєння міді, а протитуберкульозний етамбутол зв’язує мідь у мітохондріях волокон зорового нерва. Вагітним і тим, хто годує груддю, добавки потрібно погоджувати з лікарем. Обговоріть прийом із лікарем і тоді, коли маєте хвороби печінки чи постійно приймаєте ліки.

Як обрати добавку

Перевірте, скільки міді вже є в вашому мультивітаміні та в добавках цинку, і не додавайте зайвого. Звіряйте кількість з NRV 1 мг та з верхньою межею 5 мг. Дивіться на форму (оксид, глюконат, цитрат, хелат), на допоміжні речовини й на сторонню сертифікацію (USP, NSF, Informed Choice). Добавки з міддю та комбінації з цинком можна порівняти, переглянувши мікроелементи в каталозі.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Дієтичні добавки не є лікарськими засобами.