Альфа-ліпоєва кислота

Що це

Альфа-ліпоєва, або тіоктова, кислота є сірковмісною сполукою, яку синтезують рослини, тварини й людина. В організмі вона зв’язана з білками й працює кофактором кількох мітохондріальних ферментних комплексів, зокрема тих, що розщеплюють піруват. Ці ферменти потрібні для виробництва енергії та обміну амінокислот.

У їжі ліпоєва кислота теж зв’язана з білком. Найбільше її в нирках, серці й печінці тварин, а серед овочів у шпинаті та броколі. Харчова ліпоєва кислота помітно не підвищує рівень вільної форми в крові. У добавках вона вільна, і її там до 1000 разів більше, ніж можна отримати з раціону.

Молекула існує у двох дзеркальних формах, R і S. Природна, та, що працює у ферментах, лише R-форма. Окрім ролі кофактора, ліпоєву кислоту описують як антиоксидант, хоча в організмі ця дія, ймовірно, короткочасна.

Що відомо з досліджень

Найбільше даних стосуються діабетичної периферичної нейропатії; у Німеччині альфа-ліпоєва кислота для цього стану зареєстрована як рецептурний препарат. Метааналізи коротких досліджень показали, що внутрішньовенне введення 300–600 мг на добу протягом 2–4 тижнів відчутно зменшувало симптоми. У дослідженні зі 181 пацієнтом прийом 600, 1200 або 1800 мг всередину протягом п’яти тижнів теж зменшував симптоми, причому 600 мг діяли не гірше за вищі дози.

Довгострокова картина скромніша. Огляд Cochrane 2024 року включив три дослідження (816 учасників) тривалістю від шести місяців і дійшов висновку, що через пів року ліпоєва кислота, ймовірно, мало впливає або не впливає на симптоми нейропатії. Метааналіз 2023 року (10 досліджень, 1242 пацієнти) знайшов зменшення сенсорних симптомів, але без змін у проведенні нервових імпульсів. Linus Pauling Institute також зауважує, що значну частину досліджень провела одна німецька група за фінансування виробника.

Щодо цукру в крові метааналіз 2018 року (20 досліджень, 1245 людей з порушеннями обміну речовин) показав зниження глюкози натщесерце, інсуліну й HbA1c при дозах 200–1800 мг на добу. Утім, окреме дослідження, де 600 мг давали 16 тижнів, змін не виявило.

Форми

• Альфа-ліпоєва кислота. Рацемічна суміш R- і S-форм порівну, іноді позначена як d,l-ліпоєва кислота. Саме її використовували в усіх опублікованих дослідженнях на людях.
• R-ліпоєва кислота. Лише природна R-форма, зазвичай дорожча. Після прийому суміші концентрація R-форми в крові на 40–50% вища, ніж S-форми, але прямих порівнянь R-добавок із сумішшю не публікували.

Перевага R-форми не така однозначна, як може здатися. Є припущення, що S-форма в суміші зменшує полімеризацію R-форми й покращує її засвоєння, тож, за висновком Linus Pauling Institute, яка форма краща, наразі незрозуміло. Відомості про чистоту R-продуктів виробники здебільшого не оприлюднюють. Окремо випускають комбінації, найчастіше з ацетил-L-карнітином.

Дози на етикетках

У добавках зазвичай 50–600 мг на капсулу чи таблетку, найчастіше 100, 250, 300 або 600 мг. Добової норми споживання немає, бо організм синтезує ліпоєву кислоту сам, а верхньої межі ні EFSA, ні NIH не встановлювали.

У дослідженнях найчастіше вивчали 600 мг на добу. Прийом 1800 мг на добу протягом шести місяців і 1200 мг протягом двох років не спричиняв серйозних побічних ефектів у людей з нейропатією, а 2400 мг на добу протягом двох тижнів добре переносили учасники пілотного дослідження з розсіяним склерозом.

Як приймають і з чим поєднують

Їжа заважає засвоєнню: прийом під час їжі знижує пікову концентрацію в крові приблизно на 30%, а загальну на 20%. Тому зазвичай радять приймати ліпоєву кислоту за 30 хвилин до їжі. Засвоюється близько 30–40% дози, рівень у крові досягає піку протягом години й швидко знижується; в одному з досліджень нейропатії добову дозу ділили на три прийоми.

Ліпоєва кислота за будовою схожа на біотин і у великих концентраціях може конкурувати з ним за транспорт у клітини. У щурів високі дози ліпоєвої кислоти знижували активність біотинзалежних ферментів на 30–35%, але чи зростає через це потреба в біотині в людей, невідомо.

Обережно

Найчастіші побічні ефекти: висип, кропив’янка й свербіж, а також біль у животі, нудота, блювання, діарея й запаморочення. Нудота й запаморочення частішають зі збільшенням дози. При 1200 мг на добу описаний неприємний запах сечі.

Ліпоєва кислота може посилювати дію інсуліну й таблетованих цукрознижувальних препаратів, тож людям з діабетом під час прийому треба частіше контролювати цукор. Окремий рідкісний ризик пов’язаний з аутоімунним інсуліновим синдромом: у людей з певними варіантами генів HLA ліпоєва кислота може провокувати напади гіпоглікемії. Описано близько 27 таких випадків, переважно в Японії. Пітливість, голод і запаморочення на тлі прийому є приводом перевірити цукор і звернутися до лікаря.

Через антиоксидантні властивості ліпоєва кислота, за оцінкою MSK, теоретично може послаблювати дію хіміо- та променевої терапії. Описані й тяжкі отруєння дуже великими дозами. Під час вагітності прийом допускають лише під суворим наглядом лікаря, а під час годування груддю його не радять через брак даних. Обговоріть прийом з лікарем, особливо при діабеті, онкологічних хворобах або постійному прийомі ліків.

Як обрати добавку

Перше рішення стосується форми: класична суміш або R-ліпоєва кислота. Більшість досліджень зроблено із сумішшю, а R-форма коштує дорожче. Далі подивіться на кількість ліпоєвої кислоти в одній капсулі й на те, скільки капсул становить порцію. У комбінаціях, наприклад з ацетил-L-карнітином, перевірте дозу кожного компонента. Оскільки дані про чистоту сировини рідко публікують, корисні незалежні сертифікати якості. Порівняти дозування й форми можна, переглянувши альфа-ліпоєву кислоту в каталозі.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Дієтичні добавки не є лікарськими засобами.